Або от папіросники. Ви дали нам три папіросники на всю камеру, а ті забрали у власність і не дають нікому… Що ж то за комуна така?Соціялістам так не годиться робить…
Товаришу, і при соціялізмі будуть власники на папіросники! -зачувся ззаду крик і сміх.
Та мовчіть ви там, ради бога, — з досадою озирнувся чоловік у чорній сорочці. — Що вам, товаришу, треба од мене? Що? Я несправедливо раздаю їжу? Обижаю? Ну, то вибирайте собі другого, хай робить краще… Годі… Що вам треба? Папіросників? Нема! Тютюну? Нема!… Нічого нема, бо з волі нічого нам не дають.
Чоловік у синій сорочці вислухав і знов, потупившись, почав:
— От у сусідів смажать собі м'ясо… Бо вони не оддають його в Комуну… А ми що. мужики, нам м'яса не носять.
Ну, то ріжте мене смажте! Ріжте! Нате, ріжте.
У клітці засміялись.
Чоловік у синій сорочці підвів голову і, видно було Впередові, як світились йому очі тим жовтим вогником, що спалахнув у грудях, і вогник той заговорив:
— Та ви не кричіть! Не злякаєте. Краще б поменше собі крали нашого м'яса… Інтелігенти! Ач! На волі дак лізуть до нас і братами звуть, а тут. Буржуї!
І повернувшися, вийшов чоловік з тої клітки, а серед неї зачувся сміх і гнівні викрики.
— Ну? Ще чого тобі треба? — спитався Назад.
— Мені треба вітру для них, Дим їм у грудях, не видно за димом ні жару, ні попілу, — промовив Вперед.
