Цю сторінку схвалено
Як м'ягко вечір тіні стеле!
Зчарований, дивлюсь туди,
Де колихають темну зелень
Дощем побризкані сади.
За ними поле половіє,
Там мак цвіте, стежинка в нім…
Чому ж не йдеш, моя леліє?
Твій подих в вітрі запашнім.
Я забуваю: в цій годині
Далека ти. Не в цім краю
Твій погляд милий, темно-синій,
Світив на молодість мою.
Вечірнє небо навіває
Незбутніх мрій, дивочних дум…
Я забуваю — все минає,
Як блиск роси, як вітру шум.
1922
