верів, біля триста крісів, пятьдесять револьверів, около сто гранат і велику скількість крісових та револьверових набоїв. Був навіть один кулемет, але до нього не було ще ленти з набоями.
Два вози були виключно санітарні з лікарем, помічниками та санітарним вирядом.
Мали ми відбірну радієву стацію з обслугою. Інші вози везли амуніцію, харчі й т. ін.
Вільних коней вживали ми до дальших розвідок.
А вороже військо і втікачі безпереривно йшли польським гостинцем на угорський кордон. Менші групи ми розброювали. Гостинець щораз більше опановували українці, бо не лише відділи партизан, але й цілі українські села стали до боротьби з ворожою ордою.
Дійшло до того, що навіть озброєні менші групи ворожого війська боялися переходити гостинцем та йшли лісами.
Одна з таких груп дуже добре озброєна, зайшла до селянина в селі Орьове, який мешкав майже в самому лісі. Вояки примусили селянина перебрати їх у селянське вбрання та запровадити на угорський кордон. Ґазда, чим мав, попереодягав ляшків та повів на угорський кордон. Так довго їх проводив відомими собі стежками, аж привів їх до нашого табору. Селянин гарно вивязався з цього завдання.
Наші стійки, розставлені глибоко в лісі, що повідомляли себе звичайно свистом,
