Т. 2. Ч. 1.
13
ВОЛЯ
принайменше полінію Евпаторія—Теодосія. З другої сторони, тому, що таке відмежовання малої области (південної, частини Криму) надто невигідне для послідньої,[1] як теж і України ізза адміністративних причин, то прилучення до України і цілого Криму, являється самозрозумілим.
Одначе мимо цего ми не залічуємо у цілости Таврійщини до української теріторії. Відчисляючи 3447 km². — на південні окраїни, — принимаємо величінь української Таврійщини 60.000 km².
Невелика ріжниця української теріторії Східної Галичини Холмщини і Буковини пояснюється цим, що Кордуба розглядає окрайні частини західних пограничних повітів більш детально ніж Рудницький.
В Ставропільській ґубернії зачислює Кордуба до суцільної української теріторії лише два повіти (благодаренський й сьвятохрестівський), а Рудницький крім цих, ще й частини повітів: медвежського, ставропільського, і олександрівського. Ця сама зростаюча з кождим роком перевала української кольонізації,[2] яку стрічали ми в Кубанщині, і Таврії,[3] ще більш підтверджують право, признати українську теріторію більшою як признала перепись 1897, а за нею Кордуба. Тому ми подаємо єї 20.000 km².
Таку саму велику ріжницю, як Таврії, стрічаємо в Донщині. Урядова статистика признає більшість Україніців лише в повіті таганрожськім (61·7% Укр. і 32·6% Моск.). Крім цего повіту, Кордуба дочислює ще і повіт ростівськй.[4] Рудницький крім двох згаданих повітів зачислює ще приблизно західню половину донецького повіту й частини повітів: черкаського, сальського, уст-медведівського й хоперськоґо. Беручи під увагу, що перепись на Донщині була аж надто односторонньою і залічувала пр. всіх донських козаків без винятку до москалів, хоч як загально відомо є між ними велике число Українців,[5] Мусимо приняти числа подані Кордубою за малими. Здається не дуже помиляємося, коли беремо середну теріторію між Рудницьким, а Кордубою, себто — означимо українську теріторію Донщини — 30.000 km².
——————
- ↑ Як відомо, плян прилучення Криму до України — принятий радо кримським правительством, був близьким — здійснення 1918 р.
- ↑ В Ставропільщині — із загального числа кольоністів від 1897—1914 — припадає на Українців 49·5%, Москалів 41·7%, инших 8·8%.
- ↑ Тут слід замітити, що пр. із Криму за 1860—1863 р. — виемігрувало 200.000 Татарів, уступаючи місце — в перші й мірі українській, відтак московській і німецькій кольонізації.
- ↑ Підстава цього така: Загальний процент Українців в цьому повіті по статистиці 1897 р. — виносить 33.6 на 57.6% Москалів. Причиною переваги проценту Москалів в цьому повіті є місто Ростів і Нахичевань, які мають разом мало не половину населення цілого повіту. Одначе мимо цього, вони являються лише островами серед більшости українських сіл (в них 52% Укр.) Ізза цього не має підстави — відлучувати цього повіта від украінської теріторії.
- ↑ Вони крім мови відріжняють від московських Козаків-навіть типом. Волосся у них чорне й очі темні, відмінно від Москалів з русявим волоссям і ясними очима.
