50
Т. 2. Ч. 2.
ВОЛЯ
А. Хомик.
…церква домовина
І з під неї встане Україна,
Світ правди засвітить
і помоляться на волі невільницькі діти.
Шевченко, Кобзарь.
Святкуємо сумні роковини. 27 липня (9. серпня) 1657 помер „старийХміль“ провідник великого соціяльного руху на Україні, провіднік повстання проти Польщі, основатель другої української державної організації. Його поховано в „церкві домовині“ в Суботові.
Через кілька років після Адрусівського договору прибув до Суботова кат українського народа, „рябий пес“, Стефан Чарнецький. Він палив, рубав невинну людність, його одичілі жовнірі насилували жінок, сажали на паль тисячі невинних жертв. Та зневаження Стефана Чарнецького останків великої людини, кістки якої він висипав з гробу, — це вже єсть акт, котрий має символічне значіння. Це польська олігархічна державна ідея — мстилась в той спосіб на українській народоправній ідеї, носителем якої являється в тодішній мент Богдан Хмельницький.
І суботівська „церква домовина“ з того часу опустіла. Матеріальні останки великої людини були розсипані по полю, але не знищилась, не завмерла ідея, яку репрезентував Богдан Хмельницький і саме через те, що трупа його зневажив ворог, память великою гетьмана стала для народу тим дорожчою.
Коли прийшло на Україні до формування українського війська, перший полк, який сформувався, приняв імя Богдана Хмельницького. І ось тепер, коли вже третій рік ми є свідками руху, який своєю шириною і глибиною перевищує незмірно навіть грандіозний рух в 17. століттю, насуваються деякі анальоґії.
Хмельниччина не була тільки жакерією, селянським аґрарним рухом, як в Німеччині рух під проводом Геца фон Берліхінґер. Хмельниччина мала инакший ідеольоґічний підклад. Висунені були гасла, які навіть для сучасного менту, являються модерними. Так названа „оборона православної віри“, як це показав в своїх знаменитих лекціях проф. Володимир Антонович, не має характеру оборони догматів православної віри, до яких український народ ставився байдуже. Боронючи православну віру, український народ обороняв властиво свою національну церкву, зорганізовану на широких демократичних підвалинах в брацтвах, проти єзуїтсько-римського автократизму, централізму. Отже в тій обороні „православної віри“ можна добачити елементи реформації, за яку трийцять років боровся і проливав свою кров і знищив до щенту свій край німецкий народ.
Ми знаємо, що в старій Европі, ще не всюди розвязане питання свободи віри і сумління. Московщина не була ніколи зачіплена реформа-
