Справи української держави взагалі Мирова Конференція властиво ще не обмірковувала. Черга на це прийде цеї осени в звязку з обмірковуванням питань на території бувшої Росії. Покищо Антанта офіціяьно стоїть на становищі відбудови Росії, додаючи притому, що ця відбудова повинна бути оперта на автономічно-федеративних основах. В цілях відбудови Росії Антанта підпирала Колчака. В тих самих цілях підпирає вона (особливо Анґлія) тепер Денікіна. Та Денікін, — це мабудь остання карта Антанти в ціли відбудовання Росії. Коли ця карта заведе, — політика держав Антанти супроти території бувшоі Росії певне зміниться в напрямі признання національних держав.
В звязку з цим може бути корисно рішена також справа самостійної Української Республіки особливо, коли Директорія буде поширювати територію своєї власти і укріплювати на ній орґанізацію правильного державного життя.
Представивши політичне положення, хочу кількома с овами згадати ще про одну внутрішну справу української делегації, щоб вияснити ріжні „лєґенди“, які ходять на цю тему. Маю на думці поголоски про те, що часть делєґації нібито схиляється до думки федерації з Росією. Фактичні основи сеї поголоски такі: в половині мая члени делегації Марголін і Шульгін, представники української партії соц.фед., до яких прилучився в цій справі також віце-президент делєґації п. Панейко, звернули увагу на те, що з огляду на безуспішність заходів в справі признання Української Республіки Антантою треба змінити дипльоматичну тактику в ось якім напрямі: треба звернути увагу Антанти на те, що домагання признання Української Республіки не пересуджує справи федерації, що Установчі Збори Української Республіки, порозумівшися з Установчими Зборами инших національних держав на території бувшої Росії, можуть заявитися також за федерацію. З другої сторони до федерації нема иншого шляху, як тільки через признання самостійности національних держав, які опісля можуть будувати федерацію з долу. Накинення федерації з гори по пляну Колчака чи Денікіна, чи кого иншого, означає тільки дальший пролив крови і засуджене на повну невдачу. На думку згаданих членів делєґації, з такою плятформою треба підійти також до російських політичних ґруп. Президент делєґації Сидоренко і вся делегація були противні цій тактиці, думаючи, що вона з одної сторони не осягне своєї ціли, а з другої ослабить нашу самостійницьку позицію, бо наведе і держави Антанти і російські політичні круги на думку, що ми може вкінці помиримося і з федерацією, накиненою з гори. Одначе на домагання згаданих членів делєґації президент Сидоренко поручив їм в необовязуючих розмовах вияснити, на скільки їх становище має якісь вигляди. По якімсь часі п. Марголін на однім засіданню делєґації заявив, що до плятформи будовання федерації з долу через признання самостійности національних держав і круги Антанти і круги російські відносяться неґативно.
