Від Правительства Української Народної Республіки.
Наступом обєднаних Наддніпрянських і Наддністрянських українських військ ЗО. серпня була взята столиця України м. Київ.
Російські большевики-комуністи, обороняючи Київ від наступавших українських частин, відкрили фронт для рідних їм по національности військ Генерала Денікіна. 31. серпня частини російської добровольчеської армії ввійшли в Київ, при чім без попередження напали на українських козаків.
Народне Правительство Української Республіки знало про боротьбу військ Денікіна з комуністами на території України і вважаючи, що обовязком всякого правительства є берігти народню кров, хотіло вірним шляхом розвязати справу з військом ґенерала Денікіна.
З відома Правительства, ще до взяття Київа, нашим Вищим Командуванням була вислана військова делєґація до команди добровольчеської армії в справі встановлення взаємовідносин між військами, які боряться проти комуністів-большевиків на території України.
Заходи Правительства не мали успіху. Командування частин добровольчеської армії заявило, що війська, які бються під командуванням Головного Отамана Петлюри, є большевиками і що добровольчеська армія буде вести війну з військами Народної Республіки.
Правительство Української Народної Республіки заявляє всім громадянам України, що воно вело боротьбу з чужоземною силою російських комуністів за землю, волю та добробут нашого народу в Незалежній та Самостійній Українській Народній Республіці. Коли тепер командіри добровольчеської армії після довгої нашої крівавої боротьби з большевиками нас, всю нашу славну Армію, весь український нарід називають большевиками і нахваляються, що будуть вести війну з нами, то Народне Правительство мусить голосно заявити свій протест проти таких намірів командуючих кругів добровольчеської армії.
Нехай знають всі, що Правительство Української Народної Республіки не допустить до порушення найсвятішого права вільного самовизначення Українського Народу.
Український народ має закріпити вже не раз висловлену свою волю у всенародно вибраному Парламенті (Установчі Збори) України, і тому ніхто з чужинців не сміє накидати нашому народові свою волю.
Народе України! Настав рішучий час, коли має вирішитись на довго твоя доля. Чи буде український народ вільним і рівним з другими народами — чи стане він бесловесним рабом-невольником своїх сусід, гноєм, на якому ростимуть пишні квітки чужої культури і розвиватимуться багацтва російських поміщиків.
Українське Народне Правительство хоче бачити свій народ визволеним з під ярма чужинців. Всі сили покладає, щоб зробити це мирним шляхом.
І коли проллється кров, — то не по нашій вині, а по вині неситих імперіалістів і поміщиків бувшої Великої Росії, які, не покінчивши навіть боротьби з комуністами-большевиками, для своїх еґоїстичних інтересів нападають на наше військо, бажаючи запанувати над українським народом.
