барокових та українсько-візантийських елементів з перевагою сих послідних. Перед нами бє живчик загальної диспозиції тогочасного українського стилю, котрий може найвиразнійше виступає під ту пору.
Але вернім до виходньої точки нашого начерку до деревляних церков.
Чи барокову теорію може примінити до них Розгляньмося передовсім поміж галицькими церквами, котрі ця теорія уважає за безпоседно навіяними впливом західньо-польського бароку.
Супроти сего виказує порівнання галицьких церков з церквами Великої України — таке споріднення, що засадничих ріжниць межи ними взагалі нема. Тут і там стрічаємо трохбанні, пятибанні церкви у тім самім укладі. Ріжниці редукуються лише до певних відмінних деталів, які все витворюються в територіяльно-відмінних групах; ядро будівельної структури остає тут і там незмінне. Це відноситься взагалі до цілої теріторії України. Це — явище великої ваги. Воно виказує тісну лучність всіх українських теріторій, в котрих ані політичні границі ані принаття унії не було перешкодою в розповсюдненню одного і того самого всеукраїнського стиля. Це одна увага проти наведеної теорії. Друга увага доторкається форм і укладу галицьких церков. Чи стрічаємо в Галичині будівлі, щоб були построєні на взір базілікових коллєґіанських костелів. І сему мусимо на основі істнуючого матеріалу, а сягає він 16 столітя, рішучо заперечити. Базілікових церков в Галичині не стрічаємо нігде. Всі галицькі, буковинські та угорські церкви мають купольний строго центральний характер, і полягають на пребогатій комбінацій бань. Ось найгарнійші приміри: Церква св. Юрія в Дрогобичі, пятибанна в Княждворі в пов. печеніжськім, трохбанна в Коломиї і инші. Лише в деяких трохбанних церквах стрічаємо повздовжну вісь, і тут насувається гадка про вплив єзуїтських базилік, але і в сих случаях переважає централізм, бо центральна баня є найбільша і на ній спочиває головний акцент архитектонічної рівноваги (Церкви Гуцульщини: Устєріки).
Те саме стрічаємо в Великій Україні, з ріжницею, що центральна система бань тут захована ще остріще, а комбінація бань доходить до пятьох або девятьох (Пятибанна церква в Березні, Новомосковський собор на Катеринославщині). Причім замітне ще одно явище, що кидає світло на розвій цілої деревляної архитектури. Деревляні церкви Великої України так тісно вяжуться з мурованими церквами, що відмінність їх полягає лише в будівельнім матеріалі. Одні будовані з дерева — другі муровані. З сего виходить, що деревляні церкви були копіями мурованих, бо противний процес є цілком немислилий. Деревляні церкви є проте рустикальними відбитками мурованих церков. Але ця обсерваціядоторкається не лише церков XVII. та XVIII. стол.: воно находить своє повне прімінення в великокняжій добі. І на основі сего ми можемо сміло сказати, що під час, коли мурові чи камінні церкви виступають на Україні спорадично — підчас татарського лихоліття чи в часах невідрадних політичних відносин деревляні
