дало письменникам про тяжку долю невільниці женщини-кріпачки. Але-ж на Україні все ще зоставалися уламки українського права, яке все таки робило українську женщину більш свобідною, як руську. Політика панрусів і цього не минула.
Коли Сперанський у першій половині 19-го віку творив кодіфікацію законів для всієї Росії, і, як людина освічена, хотів, щоб українські закони, кодіфіковані комісією проф. Даниловича, булиб кодексом для України, то царь Николай I. звелів їх знищити і ввести на Україні московське право. Хтоб подумав, що головною причиною цього було між иншим те, що в українських законах женщина трактується як рівноправний субєкт і ті закони гарантують її права. Царь Николай I. заявив, що ці закони можуть довести Росію до революції, бо московська женщина добиватиметься прав української женщини, а це повелоб до розпаду руської сімї, що в свою чергу поведе до нищення держави, бо вона збудована по зразку руської сімї. Українські закони в 1842 році звелено було попалити.
З революцією 1917 р. в Росії не стало царя і всі народности сnали вільними. Український народ по договору 1654 р. юрідично звязаний був з руським тілько владою царя. Як царя не стало, то не стало і цього юрідичного звязку. Після цього український народ по праву вернувся в своє попереднє становище Української Народної Республіки. Разом з цим женщина на Україні набула собі всіх прав нарівні з мужчиною. Вже в першім парляменті, — в Українській Центральній Раді, — було 7 женщин депутатів, з яких одна була скарбником Ради.
Боротьба одначе не закінчена. Руські, як ліві, так і праві, починаючи з большевиків і кінчаючи денікінцями, всі, бувши однаково панрусами і імперіалістами, ось уже три роки, щоб поработить український народ руським, ведуть проти нього війну і не дають Україні можливисти зажити своїм життям. Українській нарід, примушений оборонятися, позбавлений можливости завести у себе лад. Міжнародова політика держав Антанти, що нині одні тільки і мають силу, увесь час іде старим шляхом утворення пануючих і поневолених народностей. Ця політика зпричинилася страшному нещастю українського народа, бо через неї він позбавлений навіть можливости привезти собі ліки од таких хвороб, як тиф, що звалив у могилу сотні тисяч населення, особливо женщин і дітей. Україна на місце колишніх садів і роскішних сел покрита пепелищами, що утворили большевики та денікінці, і кладбищами, що утворив тиф. Нещастя українського народу єсть нещастя і української женщини.
Ви, женщини, які зібралися сюди во імя і ради свободи, не можете не одкликнутися на все отеє своїм серцем, і словом, і ділом. В ваших краях ви можете допомогти визнанню вашими правительствами незалежности Української Народньої Республіки в її етноґрафічних межах. Це дасть моральну поміч борцям за свободу і матиме великі наслідки. З визнанням У. Н. Республіки, як суб'єкта міжнароднього права, для української женщини здійсниться її мрія про повну свободу, якою вона скористується не тілько для себе, а і для того, щоб помогти своїм менш щасливим сестрам з других народностей також стати не тілько рівноправними, а і свобідними.
Бажаю успіху в вашій гуманній роботі, яка увінчає вас славою.
|
Осип Назарук. |
Перейшовши в стан спочинку, мав старий ґенерал доволі часу, щоб теоретично інтересуватися політикою. Висліди своїх студій на тім полі зібрав коро-
