Перейти до вмісту

Сторінка:Воля. – 1920. – Т. 3, Рік 2. – Ч. 1-13.djvu/42

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
Міжнароднє життя

Бойкот Угорщини. Фахові орґанізації христіянських почтовців, телєґрафістів і т. д. оповістили заклик, щоб не допустити до бойкоту Угорщини, бо цей бойкот викликав європейський інтернаціонал, який змагає до зруйнування христіянських держав. Рівночасно такий відомий європейський орган, як „N. Fr. Press“, також пише — проти бойкоту Угорщини. І то пише так: „Ми (Австрійці) маємо бути перші? Держава без правительства, без харчів, серед найтящої політичної крізи! І має нараз одної ночі наступити зірвання взаємин між двома державами, які від століть економічно залежні від себе! Нараз має це урватися і ми — маємо бути виконавцями „сумління світа“ й маємо бойкотувати державу з плодючими полями, з лісами, потрібними для наших фабрик!… Годі віддавати одній клясі вирішення питання, чи якийсь народ гідний мати взаємини з цивілізованим світом! З того видно, що прецінь не всі єврейські сили „працюють над знищенням христіянських держав“.

Між Анґлією й Італією наступає зближення, звернене проти Франції, яка ворожо віднеслася до анґлійських плянів на сході („Newyork Tribune“).

Переговори в Бульоні викликали сензацію наглою зміною програму. З початку мали там з'їхатися тільки льойд Дожордж і Мілєран. Опісля приїхали й представники Япану, Італії й Бельґії, бо там мав відбутися поділ золота, яке заплатить Німеччина. Переговори ті не полагодили очевидно цеї пікантної справи й були тільки приготуванням ґенеральної проби, яка відбудеться в Брісселі, а головне „представлення“ має бути в Спаа. Французька преса вже тепер жалується, що Анґлія як той боксер — хоче по побіді подати руку Німеччині.

Стара ворожнеча між Америкою й Японією відживає знов: американське робітництво візвало конґрес, заборонити Японцям приїздити в Америку на заробітки.

Жіночий університет відкритий буде в Оксфорді. Протекторат над ним обійме анґлійська королева. Так учительські сили, як учні можуть бути тільки жінки (і дівчата).

Крик ізза 1142 Жидів. В анґлійській палаті депутатів запитане було правительство, чи відомий йому факт, що в 1919 принято 1417 чужинців як анґлійських горожан, з чого було аж 1142 Жидів, головно російських і галицьких. Правительство Великої Британії прирекло звернути особлившу увагу на цю справу.

Ірляндські депутати партії Сінфейн видали відозву до населення Ірляндії, щоб за жадні гроші не продавали харчів анґлійським військам. Народ скрізь послухав своїх депутатів, і анґлійський уряд мусить своїм військам і жандармським станицям довозити харчі з Анґлії.

Знак часу. Ґенерал Janin, голова французької місії в Сибірі, приїхав до Марсилії з 16 офіцерами й заявив, що Колчак бувби побідив большевиків, якби Чехи в рішаючій хвилі не відмовилися від наступу. Він обидливо закидає чеським військам „зрадливість, яка їм лежить в крови“. Французька преса з видимою приємністю кольпортує цю інформацію — для оправдання обскубування Чехії під цей мент.

1,358.000 Французів впало в цій війні на боєвищах, як оповіщує французьке міністерство війни.

Парижський „Temps“, офіціозний орґан французької заграничної політики, приніс довшу статтю, якої короткий зміст такий: Або німецька парляментарна більшість буде слухняна, або треба розколоти Німеччину (підпираючи баварський сепаратизм).

„Eclair“ оповістив лист Людендорфа з листопада 1918 р., в якім він іменем німецької військової партії пропонує підперти большевизм, щоби при його допомозі кинутися на Францію.