Президент міністрів до III. точки наради заявляє, що Українці не приняли формули, условленої на останній Раді міністерській зглядом передачі Полякам адміністрації в Галичині. Вони добачують в цім тільки академічне признання, що не має ніякої практичної вартости, бо Поляки дійсно мають у своїх руках адміністрацію. Вони обстають з найбільшою рішучістю, аби розмеження (die Abgrenzung) вже тепер зістало устійнене. Вони готові, запоручити Полякам означені свободи, одного Поляка приймити до свого правительства, та йому признати право „veta“ у всіх польських питаннях.
По його довшім поясненню цілого ряду питань, ставить президент міністрів запит, чи не булоб можливе, прийти на зустріч безперечно оправданому жаданню Українців про їх власну адміністрацію цим способом, що староства, переважно поселені Українцями, будуть обсаджені Українцями.
В дальшім тоці дебати постановляє Рада міністерська дати Українцям отсі признання: Правительство сейчас припоручає намісникови, у всіх областях Східної Галичини з українською національностею обсадити Староства і Повітові Дирекції Скарбу урядниками української народности, за порозумінням з Українською Національною Радою. Один з цих старостів буде настановлений начальним органом.
Також на залізничих стаціях цих повітів будуть установлені залізничі урядники української народности, оскілько такі найдуться. Оскілько основний закон про судейську власть цьому не противиться, будуть в цих повітах заїменовані судії української народности, як такі стануть до розпорядимости. Про відповідний приріст у всіх згаданих катеґоріях постарається.
Відень, 31. жовтня 1918.
Ляммаш (в. р.).“
Отсей останний державно-правний акт цісарського правительства Австрії є висловом політики австрійської монархії супроти українського народу. В засаді визнається рівне право української нації до самостійного державного орґанізму, але без державних границь. Границі означить хтось инший! Найліпше їх устійнити порозумінням націй, що не можуть з собою порозумітися, а як ні, то евентуально мировим договором, що має колись прийти. Австрійське правительство хоче удержати Австрію при життю, але для уздоровлення конаючої Австрії не має ні волі ні сили, аби що небудь зробити.
Отсе діялось у Відні вечером 31. жовтня 1918. р., а ми у Львові цього не знали.
Делєґація Української Національної Ради у Львові (галицька делєґація) розпочала свою діяльність 27. жовтня 1918.
Протягом найближчих днів мало наступити рішення центрального правительства у Відні про наше домагання передачі державної адміністрації Східної Галичини. Коли би отсе не наступило, в такім разі мала бути скликана до Львова повна Українська Національна Рада на 3. падолиста 1918, аби вирішити, що дальше маємо робити.
Народний Комітет у Львові віддав цілу орґанізацію національно-демократичної (народньої) партії до розпорядимости делєґації Української Національної Ради у Львові.
На черзі справ виступили: справа безпроволочного орґанізовання української суспільности до перевороту, справа перейму