| З українського життя на чужині |
|---|
До нас дійшла чутка, що проф. С. Дністрянський та проф. Ст. Рудницький вибрані дійсними членами Укр. Академії Наук в Київі. Офіціального підтвердження свого обрання учені покищо не отримали.
Віденський W. J. пише що Капеля тежко бідує в Берліні. Члени Капелі мають німецькі візи до 20. липня. Польський уряд не дає дозволу на проїзд. Кошиць тяжко занедужав на малярію. Остатня надія на німецьких музиків і художників, що вживають заходів до підтриманя Капелі.
Виїхав на Україну з дружиною ком. мін. хлібороства Микола Ковалевський.
Виїхали до Берліна Швець і Мартос з дипльоматичною місією.
В звязку з діпльоматичними місіями Швеця і Мартоса відбулися партійні наради ес-деків в Берліні, а ес-ерів в Відні.
Загально-українське Товариство Економістів уладжує у вівторок дня 13. липня ц. р. доступний для членів і нечленів виклад п. О. Даскалюка п. н. „Раціоналізація української господарської продукції“, який відбудеться о 5-ій годині пополудни в залі: Wien VII, Mariahilferstr. 88 а, Zitanof II. Stiege, Mezzanin Т. 3 і прохає на нього численно прибути.
Колиб хто міг подати ближчі відомости про Тимка Башко і Прокопа Капітанець буде ласкав зголоситися по слідуючій адресі: М. Башко 222 Е. 5 th. Str., Nev-York, America. —
| Огляд преси |
|---|
Під таким заголовком ми читаємо статтю Georges Beoume у I/VI числі „La Luisse“.
У цій статті автор проводить думку, що „прекрасна і богата Україна“ є дуже лакомим кусником для сусідів Ґерманії і Росії.
Зупинившися на історії України і зазначивши віроломство Московщини, автор підкреслює, що і до війни у Київі бували величезні маніфестації з гаслами „Най живе Україна“.
Цікавою є думка автора, де він, задаючи питання „що ж саме є Українці“, відповідає, що вони власне мають найбільше право називатися „рускими“.
Київ це мати городів руських; цей реліґійний і промисловий центр складається з дуже ріжнородного населення. Боротьба Харковської і Полтавської ради проти Київської є форма політичного протесту більш украінських рад з тим, що можно назвати денатурацією столиці з національного боку.
Далі автор приводить данні що до кількости українського народу, до багатств України хлібом, цукром, камінним вуглем, сілью і др.
„Отже нема чого дивуватися, що Московіти жадають захопити цей край, бо без нього мають лише животіти, та і Німці не можуть забути, що втеряли її. Будемо ж надіятися всім серцем, що вона зуміє силою здобути право на незалежність“. Такими словами Georges Beoume кінчає свою замітку.
