Сторінка:Воля. – 1921. – Т. 2, Рік 3. – Ч. 1-12.djvu/3

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


І це дуже добре розуміе коли не анґлійське громадянство, то анґлійська пануюча політика і планомірно провадить свої заміри в життя. Зараз большевики, разом з закупками бойових запасів за кордоном, разом з закупками зброї і військового одягу, почали енерґійну підготовчу аґітацію до нової весняної компанії в Польщі.

Перед нами інформації з Росії, що ні на одну хвильку не дозволяють сумніватись в аґресівних замірах московських комісародержців.

„Коли дроти зацвітуть“, коли старі німецько-російські проволочні загорожі, що межують по рижському договору Польщу з Росією, покриються свіжою весняною зеленю, загориться знов крівавий бій.

Тому безрадісною тугою повіяло на мене від довжелезних відчитів про останні засідання Ради Республіки у Тарнові. Крім старого переливання з пустого в порожнє, крім старих мітінгових балачок нічого не знайшов я в тих відчитах. В той час, коли Франція під натиском Анґлії ліквідує остаточно остатні спроби Вранґелівців до відбудови Росії; в той час, коли з'являлась змога взяти з рук Вранґеля майже 20.000 українського війська і, перевівши на нейтральну терріторію, творити з нього нові боєві кадри, Рада Республіки… посилає до Царьгорода з привітанням новому патріярху, що б не забув про обіцяну Україні його попередником автокефалію. На засіданнях ідуть безконечні розмови про гріхи влади, проводиться боротьба за портфелі, боротьба за порожні місця. На Волині і південній Бесарабії не тілько нічого не зроблено для підготовки весняної кампанії, для інформації повстанців пресою, летючками… Навіть бажання немає робити. Всі надії на чудотворця Миколая!

3магання здобути матеріяльні ресурси ведуться не в державних масштабах, а зійшли на крохобірство. Закордоном роз'їзжають якісь одеські мішуриси з старого, здається, „Союза земствъ и городовъ“ — з секретними уповноваженнями від мін. зак. справ і стараються старими жидівськими засобам вимантити у чужеземців „на бѣдность“.

Не краще справа стоїть і у Віденській Всеукраїнській Національній Раді. Майже півроку йдуть балачки про інформацію Антанти, про посилку делеґації на захід. „А возъ и нынѣ тамъ.“ І та і друга Ради забувають, що часи відозв і універсалів, написаних штильом старих брошур „про сухоти на рогату худобу“, часи безконечних балачок, давно вже пройшли. Праця, навіть дрібненька, маленька праця ціниться зараз в тисячу раз більше відозв і універсалів, промов та проспектів.

Наступає самий критичний час і для нашого інтернованого війська, і для українського селянина. „Коли дроти зацвітуть“, коли в небесах заспіває жайворонок? ніякими силами неба і землі не можна буде вдержати змученого, виснаженого зимнім сидінням за союзницькими ґратами нашого хлібороба-козака. Ніякими універсалами ніхто не зможе вгамувати прокинувшуся з весною бадьорість і енерґію українського селянина. Коли він зимою сістематично руйнував і нищив большевицькі загони, то весною боротьба прийме стіхійний характер і стіхійні розміри. Недавно довелось мені довго розмовляти з одним із видатнійших і найповажнійших українських діячів, що зробив велику подорож по Европі і завитав на короткий час до Відня.

— B міжнародній сітуації наша справа ніколи не стояла так гарно, як зараз! Але, на жаль, наша інтеліґенція, ми самі на стілько роспорошені і дезорґанізовані, що можемо легко втратити підходящий момент! І тоді прийдеться знов довгі роки, може якийсь десяток літ, чекати такого слушного момента!

Золоті слова. Кожний, хто хоч трохи знає закордонну сітуацій, не може з ними не погодитися.

Час не жде, панове Радяне! Скоро „дроти зацвітуть!..“