Сергій Шелухін.
26. липня 1921. р. в Тарнові вийшла з друку і пішла в продаж давно ждана праця проф. Ейхельмана: „Проєкт Конституції (Основ. державн. законів) Української Народньої Республіки“.
Всі попередні проєкти складані були дилєтантами, а тому в них не було ні провідних принціпів державного устрою, ні відповідности виробленим наукою клясифікаціям, ні певної системи. Через те ті проєкти так і зосталися без практичних наслідків. Новий проєкт належить старому досвідченому вченому, професорові міжнароднього і державного права; і тому, навіть при поверховнім розгляді 100 сторінок книжки, зостається вражіння, що ця робота вийшла з рук дійсного майстра справи.
Автор проєкту, бувши прихильником ідей проф. Драгоманова, викладених у „Вільній Спільці“, приймаючи їх в еволюції часу і досвіду, в основу роботи поклав конституції Сполучених Амер. Держав і Швейцарії. Україну він хоче бачити незалежною суверенною демократичною федеративною республікою, а лад в ній збудованим на строго проведенім в життя принціпі народнього суверенітету, який і проводить у своїм проєкті послідовно навіть до дрібниць, далеко йдучи вперед од взятих ним за зразок вище вказаних двох конституцій, як безпереривно активну верховну владу.
Звязуючи всю державність в доволі складну систему народоправств, автор ділить Україну на окремі землі-держави, кожна з своїм місцевим парляментом і урядом, звязані між собою в єдину федеративну республіканську українську державу, в якій право референдума народу повинно здійснювати не тільки в питаннях зміни конституції, але й у звичайнім законодавстві в певних випадках і навіть в деяких справах державної управи. Проєкт розраховано на політичну і громадську самодіяльність народу, на його чуття моральної і політичної одповідальности і на свідомість того, що все в державі залежить од його самого. В проєкті звернено особливу увагу на індивідуальну, громадську і політичну свободи, на ґарантії тих свобод і на виконання громадянами і урядовцями, од найнижчих до найвищих ступенів, своїх обовязків, під загрозою суворих кар для цих останніх навіть за звичайну бездіяльність, нездатність до виконання взятих на себе обовязків і т. д. Громадська дієздатність наступає в 25 років. Виконання обовязків забезпечується законними засобами і репресіями, як над Фед. Держ. Головою, членами палат і міністрами, так і над иншими особами, які взялися служити. Виконання обовязків громадянами доведено до одбутку жінками, коли вони же мають дітей або не виховують їх, нестроєвої військової служби в установлених законами для кожної землі її парляментом випадках (ст. 339). Військова служба відбувається кожним в своїй землі.
Федеральна державна орґанізація У.Н.Р. складається по проєкту з слідуючих установ: 1. Федерально-державної установчої влади народу У.Н.Р. 2. Надзвичайного національного зібрання. 3. Федерально-державного парляменту, який складається з двох законодавчих палат: з земсько-державної палати і федерально-державної Ради. 4. Федерально-державного голови (або колєґіяльної директорії з трьох персон і заміщаючих їх). 5. Фед.-держ. міністерства. 6. Фед.-держ. суду. 7. Фед.-держ. контролю і 8. місцевих орґанів Фед.-держ. Управління.
В короткій замітці немає ніякої змоги докладно розглянути цю орґанізацію, збудовану на принціпах повного суверенітету народу, децентралізації, контролю і одвічальности перед народом і судом.
Маєтковий ценз для участи в виборах в Парлямент цілком одкинуто, але при виборах в Ф. Д. Раду заводяться плюральні голоси. Терміни чергових сесій парляменту установлені законом і часові перерви засідань не можуть тягтися довше трьох тижнів. Хто з членів Зем.-Держ. Палати і Фед.-Держ. Ради не прибуде в засідання без законних на те причин, той по суду підлягає карі, а при
