Сторінка:Вячеслав Липинський. Реліґія і церква в історії України (1925).djvu/85

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

осілі класи лицарсько-продукуючі (хліборобський, промисловий, робітничий), які б взяли провід політичного й державного життя нації в свої руки та в своїх родинах, з покоління в покоління, культуру національну зберігали. І коли б поруч них вона мала нежонате, зі всіх класів рекрутоване, а тому понадкласове і всенаціональне, віддане виключно духовим і реліґійним справам духовенство, якого авторитет моральний служив би основою духової єдности для цілої нашої нації та держави.

В практиці треба теж йти в цьому напрямі. Треба звернути як найбільшу увагу на класову орґанізацію в національних українських формах місцевих світських, посідаючих силу матеріяльну та владоздатних елєментів. І треба тим самим обмежити завеликий, а тому шкідливий, вплив в українськім політичнім життю нашого дідичного „коліна Левітового” — до часу, поки, з переходом репрезентованої ним досі культури національної в руки світські, воно через можливий вже тоді целібат духовенства само собою не зникне. Але заведення целібату перед тим часом, могло б — особливо в Галичині — грозити національною катастрофою і тому жонатість духовенства мусить бути — з погляду світського — терпима, як орґанічний витвір нашої історії, як випливаюче з ненормальних умов нашого життя „необхідне зло”…

*  *

Головна роль монаших чинів у всякій церкві полягає, на мою думку, в тім, що вони з одного боку: — піддержують той реліґійний містицизм, те реліґійне горіння і реліґійний екстаз, яким держиться всяка віра, а з другого: — своїм абсолютним послухом і залізною дисципліною оберігають цей містицизм од анархічних, необузданих форм, які могли б грозити розвалом самій церковній (а за нею і громадській) орґанізації.

Коли прийняти, що одним з головних завдань кожної церкви єсть раціональна, на досвіді і законах розуму оперта, орґанізація стихійних, ірраціональних, од розуму незалежних людських хотінь, скріплених реліґійним містицизмом і реліґійною вірою — то монаші чини, як ядро церковної орґанізації, перш за все покликані виконувати оце за-