Це питання за широке, щоб можна було тут на нього в повнім обємі відповісти. На його першу частину відповідь почасти дана вище. Тут ще раз зазначу, що вплив розділу східної і західної церкви на культуру виявився — на мою думку — головним чином в збільшенню наслідків иншого взаємовідношення влади світської і духовної на Заході і Сході. Наслідки ці були в першій мірі ті, що західна культура ставала чим раз більше твором самого громадянства, а культура східна чим раз більше твором держави. Розгляд всієї ріжнородности форм культури східної і західної, яка з тієї ріжнородности їх основ виросла і під впливом розділу церков збільшилась, не може розуміється бути предметом цих коротких відповідей.
Зовсім инший характер носив розкол західного христіянства на католицьке і протестанське, чи, точніще кажучи, вихід протестантів з католицької церкви. По суті це був останній етап боротьби ґерманських варварів з завойованою ними матеріяльно і з завоювавшою їх духово та морально культурою старого Риму. Присвоївши собі цю культуру, завойовники захотіли скинути з себе її авторитет, її духовну владу. Як такий визвольний рух, протестанство відограло велику ролю в ділі завершення національної індивідуалізації ґерманських, скандинавських і анґльосаксонської націй. Але, усуваючи на стільки могутній чинник орґанізації громадянства, яким була церква католицька, протестантизм міг удержатись тільки серед таких (переважно північних) націй, у яких вроджена расова єдність правлячої верстви і вроджена цілій нації перевага волі над емоціональністю, могли надолужити всі недостатки та громадські небезпеки, випливаючі з ліберальних, вільнодумних, індивідуалістичних та ідеольоґічно-неясних
