Повстання українського народу в роках 1648-1649 уже нераз було предметом історичних дослідів і розважувань. Революція, яка силою й розмахом перевищувала все, що тогочасна Европа бачила — цей стихійний переворот, довершений під проводом людини-велетня народом, здавалося повністю оберненим нанівець, мусів приковувати до себе увагу істориків. А що та могутність, яку зумів викресати зі себе український нарід, багато заважила пізніше на долі двох сусідніх держав, будучи для одної початком кінця, а для другої початком посиленого розвитку й росту, тож історики України, донедавна приналежні своєю ідеолоґією до однієї абож до другої держави, часто, на жаль, про об'єктивний суд у своїй оцінці цього періоду передусім нашої історії забували.
І хоч величезна частина матеріялів, без знання котрих неможливе докладне дослідження й пізнання цієї епохи, досі не була відома, доводилося нам однак часто чути від тих же саме істориків висновки вже остаточні, узагальнюючі вислови, словом синтезу, на жаль, не попереджену сумлінною й працьовитою аналізою.
Отож чули ми не приносячі ажніяк чести ані нашому народові, ані його тодішньому керівникові передчасні, на щастя, похвали з уст ідеологів „единой и неделимой России”, котрої „воссоединение” мало начебто під кермою Богдана довершитися. Ми чули не лицюючі повазі істориків односторонні судження про „варварство, дикість” і ін. народу, який визволявся з пут неволі, поєднані з проклонами й лайками на адресу його провідника, з уст ідеологів „польської цивілізаційної місії”, котру захитана Богданом у її підставах польська держава для добра народу нашого на Україні начебто мала сповняти. Чули ми врешті цілу гаму посередніх тонів.
Щойно відродження народу українського і зростаючі нині з кожним днем поступи історичних знань причиняються дедалі більше до належного освітлення тих часів, вогнем та мечем значених. Нарешті стало ясним, що українське повстання 1648 року треба розглядати саме в собі; що в окремішньому, індивідуальному житті українського народу треба його істоти і причин дошукуватися; що той стихійний рух із надр нашого народу вибухнув і в першій мірі на наших дальших судьбах наслідками своїми заважив. А хоч наслідки ці і на формування політичних відносин на Сході Европи радикально вплинули й незабаром її полі-
