аж до кінця червня і тоді повезли їх до Харкова, де приділили до орґанізуючоїся галицької бригади, яка йшла разом з червоними військами на Галичину.
В місті оголошено оставших Галичан „контрреволюціонерами зі всіми наслідками цього“ і візвано, щоби всі зголосилися до „Чрезвичайки“. Очевидно ніхто не зголосився, хоч було їх багато, але всі укрилися, а головно повтікали на села. Зголосився лише тернопільський адвокат, член Жид. Нац. Ради, дуже порядний і чесний чоловік Др. А. Раппапорт, який утік з Галичини перед Поляками, разом з армією добився до Одеси і тут спокійно жив. Його арештовано, як Галичанина і він до нині сидить за дурнісінько в тюрмі. Я до цього часу був учителем фізичних вправ (гімнастики) в українських початкових школах в Одесі і зі згаданим транспортом не мав охоти виїзджати, тому спасся. Від цього часу і я мусів укриватися і шукати иншого хліба, поки не виїхав з Одеси.
Доля арештованих Галичан в тюрмі була страшенно тяжка. Щоби їм помогти, зорганізувала укр. жіноча громада в Одесі комітет на чолі з панею Комарецькою. Цей комітет викрила Ч. К. (Чрезвичайка) і всіх порозстрілювали як контрреволюційну організацію. Розстріляно (список офіціяльно оголошено): Паню Комарецьку, паню Сіренкову, п. Сіренка, п. Кравця, всіх кількадесятьох найсвідоміщих Українців. Цей комітет звязано з викритою тоді иншою петлюрівською організацією і всіх розстріляно.
