У. Н. Р. Тим осягнув лише недовіря більшевиків до нас Галичан, бо він підшився під галицьку фірму і галицькими частинами хотів свою власть виконувати. Відтак цим осягнув вже нешкідливий наслідок, що всі антантські місії, які втікли з Одеси до Константинополя, повезли туди і „вістку“, що Галичане проголосили в Одесі іменем Директорії У. Н. Р. свою владу та утворили протибільшевицький фронт, що розтрубіли по цілім світі. Взагалі тоді був „сезон“ Галицької Армії, про яку всі ґазети багато писали, всі на неї покладали надію зі страху перед побідоносним походом більшевиків.
Про антібільшевицький фронт Гал. Армії не було і не могло бути тоді мови. Армія була тоді розкинена на кольосальнім просторі попри залізничий шлях від Винниці, через Жмеринку, Вапнярку, Бірзулу, Роздільну до Тирасполя й Одеси. Центром була Бірзула і тут був осідок НКГА, у ваґонах. У Винниці було около 5000 тифозно хворих Галичан і для опікування ними на випадок приходу більшевиків оставлено у Винниці кільканайцять гал. старшин з от. Др. Н. Гірняком, Др. С. Шухевичом і ин. Перед приходом більшевиків до Винниці вибухло в околиці повстання от. Шепеля проти Денікінців, але звернене і проти більшевиків. З Галичанами повстанці жили в добрій згоді, так, що навіть якийсь час були у Винниці рівночасно обі команди, галицька і Шепеля, які у спільній столовій харчувалися, а з контрибуції, взятої з горожан Винниці, от. Шепель дав
