Сторінка:Віктор Зелінський. Синьожупанники (1938).djvu/50

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Спитав я міністра, як мається справа з молебенем. Міністер зразу звернувся до свойого адютанта, щоб привів з церкви попа й хор Калішевського.

В короткому часі повернувся адютант і доклав, що не може знайти такого попа, який умів би говорити по українськи, а хор відрікся йти на молебень, бо мусить іти на похорон помершого. Доклад адютанта змішав Жуківського й він приказав зі злостю, щоб зараз знайти попа й дяка.

Так проминуло ще пів години. Нарешті адютант привів якогось попа й діакона. А хору нема...

Тоді звернувся я до козаків:

 — Хто вміє співати Службу Божу, хай передасть рушниці товаришам і виступить до молебня.

На мій заклик виступило понад пятьдесять козаків і диріґент.

Почалося Богослуження в українській мові. Мої козаки зібрані на швидко в хор, прекрасно відспівали цілу Службу Божу.

Скінчився молебень і я закомандував дивізії залишити площу. Орхестру поставив я проти памятникам Богдана. Жуківський станув проти памятника попереду Ради. Сам я виїхав на зустріч дивізії, яка вже була готова на вулиці Володимирській в четових кольонах до вимаршу на Софійську Площу. Подав я знак шаблею, заграла орхестра й ми вмаширували на площу. Я підїхав до міністра, віддав шаблею почесть і станув біля нього до відбору паради.

Перед нами маширували сині стройні кольони радісних воїнів нової України.

Жуківський кричав радісно: «Славно — спасибіг» а по площі розносилися гучні оклики тисяч києвлян: Слава Україні, Слава українським воїнам!

Парад скінчився без зупинку. Прибіг до мене міністер Жуківський, подав руку й виявив бажання поцілуватися. Я' пригнувся з коня і поцілувався.

З натовпу підійшла до мене якась пані і подала мені чудову китицю цвітів.

Стали підходити представники делегацій і Ради. Підходили теж чужинні місії. Всі висловлювали своє захоплення враженням, яке залишила в них дивізія.

Між іншим підійшов до мене начальник австрійської місії, поздоровив з парадом і дивуючися сказав:

 — Як вдалося вам, пане Генерале, зорганізувати таку прекрасну дивізію?