Його цікавили різні наукові питання й між иншим питання про чужоземні джерела для історії Східньої Европи. Він мав на думці видати величенького збірника чужоземних звісток про Московщину. Збірник отой мав зватись «Corpus auctorum Moscovitarum». Виконати його бравсь Ф. Аделунґ. Тільки-ж видання це не здійснено ані за життя Рум'янцового, ані тим більш, згодом, як він помер. Зате Аделунґ видав коштом Рум'янцова дві монографії: про Герберштейна (р. 1818) і про Майєрберґа (р. 1827). До останньої монографії додано атласа малюнків, що змальовують крайовиди, обряди, портрети, то-що, — їх Майєрберґ попризбірував, подорожуючи до Москви. Опріч того, Рум'янцов допомагав Аделунґові збирати матеріяли для однієї праці, що вийшла в світ вже як вони обидва померли. Праця та — Kritisch-literärische Uebersicht der Reisenden in Russland bis 1700, deren Berichte bekannt sind Bd. І, II. Ptbg., 1846) — у великій пригоді стає дослідникам, що вивчають звістки чужоземних мандрівників про Східню Европу до початку XVIII віку.
Книга Аделунґова належить до тих праць з історії Східньої Европи, котрі, з'явившися в світ, заповнили істотну прогалину в літературі, ще й геть-геть згодом зберегають свою цінність і стають за основу й привід для нових праць у тій самій галузі. Аделунґ тут уперше показав, яка рясна література в цій галузі й які цінні матеріяли ще лежали невикористані по архівах та книгозбірнях. Мало не вісімдесять років зминуло відтоді, як праця Аделунґова з'явилася між люди, тільки-ж за його «Огляд мандрівників» ще не забулися. Ще й досі прихильники історії частенько удаються до нього по довідки, адже-ж ми ще не маємо праці, котра була-б замінила цілком книгу Аделунґову.
А втім, за час, що зминув, одколи видано «Огляд мандрівників», історична наука швидко йшла наперед. Зокрема що-до літератури про оповідання мандрівників, за цей період видано чимало оповідань, котрі були поховані по архівах. Знов-же й ті, котрі давно вже відомі, повиходили новими накладами або поперекладувані, з'явилися й докладні про них розвідки. Отож, стаття про подорожі Марка Поло у Аделунґа цілком застаріла, відколи видрукували свої праці французький учений Корд'є і англієць Юль. Про Герберштайна капітальну працю написав Замисловський. Перевидано в Лондоні р. 1856 за ред. Бондо твір Флетчерів, що досі з нього була бібліографічна рідкощ. Р. 1891 Сєрєдонін видав про нього розвідку. Про Кільбурґера Аделунґ подає тільки шість рядків, а тепер ми маємо про цього монографію на 600 сторінок.
Що-ж до донесіннів та звідомлень чужоземних дипломатів, то Аделунґ розглядає власне тільки донесіння імператорських послів, за рукописами держ. архіва у Відні. Тільки-ж і те, що він подає, чималою вже мірою застаріло, одколи р. 1896 вийшла праця Іберсберґова про австро-московські стосунки за час од 1488 геть аж до р. 1605. Про дипломатів-мандрівників з инштих країн Західньої Европи Аделунґ повідомляє мало. Але ми маємо тепер про данських послів праці Щербачова й Форстена. Форстен присвятив окрему розвідку й питанню про стосунки з Швецією. Рамбо у спе-
