Сторінка:В справі герба України. 1918.pdf/10

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


вже постільки виявили, що висловлювати подібні підозріння ніхто не має ніяких підстав, і приняттє одного з історічних гербів за герб цілої України тих підстав нікому не дасть, — се вже занадто велика політична обережність; і через те, що хтось там може зненацька подумати, буцімто ми хочемо повернути старий лад, відкиненнє всіх гербів старих часів, що мають за собою історічну традіцію, недопустимо. Не можна також погодитися з тим, що герб повинен бути емблемою форм державного і громадського життя; герб — то умовна емблема цілого народу, і мусить носити на собі характерні риси з життя того народу; а що до сих рис, то як ми вище бачили, сей герб їм відповідає.

Щоб доповнити загальну картину, треба зазначити ще один бік цієї справи — економічний. На просторах Росийської України ні один герб не був визнаний за герб цілої України, тут вживалися одночасно головним чином 2 герби: лев і архангел, а в Галичині лев завоював собі привілєгію, і широко вжилався в значинні герба цілої України. Отже заміненнє його иншим гербом поведе за собою де які економичні втрати, котрі, впрочім, порівнюючи будуть по стільки невеликі, що звертати на них поважної уваги не приходиться.

Подаючи до уваги громадянства свою пробу аналізу в справі герба України, я не можу настоювати на признанні одного з поданих тут гербів за герб цілої України. І вважаю потрібним утворення особливого органу, комісії, в склад якої входили-б фаховці всіх заінтересованих спеціяльностей, історіки, художники, політики й економісти. Нехай та комісія, уважно обміркувавши з усіх точок справу герба України, стало зупиниться на одному і подасть на затверженнє Українських Установчих Зборів.