теліпався з боку в бік, а довгі кострубаті пальці невпинно рухались, немовби допомагаючи йому говорити.
— Гаразд! — погодився нарешті обер-кухмейстер. — Спробуємо задля сміху. Ходімо до кухні.
Пройшовши через численні зали та коридори, вони потрапили до кухні. Це було величезне приміщення, світле й просторе. У двадцяти плитах день і ніч горів вогонь; посередині був басейн із чистою проточною водою, де тримали живу рибу; попід стінами стояли великі шафи з запасами всякої всячини, що її треба мати кухареві напохваті; а по обидва боки кухні було десять комор, ущерть напханих найрізноманітнішими ласощами. Кухарі, малі й великі, метушились, як мухи в окропі,— торохтіли й брязкали казанами, сковородами, ножами та ополониками. Коли ж увійшов пан обер-кухмейстер, усі стали мов онімілі, і чути було тільки, як тріщали головешки та хлюпала в басейні вода.
— Що звелів приготувати на сніданок пан герцог? — спитав обер-кухмейстер першого сніданкового кухаря.
— Пан герцог зволив замовити данську юшку з червоними гамбурзькими галушками.
— Гаразд! — промовив обер-кухмейстер і повернувся до Якоба.— Ти чув, що буде снідати пан герцог? Чи зумієш ти зварити ці вишукані страви? Б'юсь об заклад, що галушок тобі нізащо не приготувати: тільки нам відомий їх рецепт.
— Нема нічого легшого,— відповів усім на здивування карлик, бо таку юшку він дуже часто варив, коли був білкою. — Нехай мені дадуть для юшки отакі й такі приправи, те й оте листя, смальцю дикого кабана, корінців і яєць. А для галушок,— промовив він тихенько, щоб чули тільки обер-кухмейстер та сніданковий кухар,— для галушок мені треба чотири сорти м'яса, трохи вина, качиного жиру, імбиру і тієї травички, що зветься шлунковтіха.
— Святий Бенедикте! Яким дивом ти все це знаєш? — вигукнув вражений сніданковий кухар. — Усе чисто сказав так як слід, а про травичку шлунковтіху навіть ми самі нічого не знаємо — з нею, мабуть, галушки будуть ще смачніші... О, ти диво між кухарями!
— Ну, не сподівався я такого,— здивовано промовив обер-кухмейстер. — Отже, дайте йому все, чого він хоче, посуд і все таке інше, і нехай він сьогодні готує сніданок.
Та коли все було принесено, виявилося, що Якоб ледве носом сягає до плити. Довелося принести два стільці й поставити на них карлика. Коло плити тісним кружком з'юрмилися кухарі, кухарчуки, послугачі та всякий інший люд. Вони дивились і дивувалися, як-то все справно виходить у маленького чоловічка. А той, закінчивши приготування, звелів поставити на жар два горщики і кип'ятити доти, доки він скаже. Тоді Якоб почав рахувати: раз, два, три і все далі й
