Сторінка:Гей, не дивуйтесь... Воєнні пісні (1922).djvu/20

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

16



Скоро хлопці! Кріси в руку,
Розтягніться в рій,
Ворогів ми в мить відопрем,
Підем на пробій.

 


 
Чуєш, брате мій.

Чуєш, брате мій, товаришу мій,
Відлітають сірим шляхом журавлі у вирій.
 Кличуть: кру! кру! кру! В чужині умру!
 Заки море перелечу, крилонька зітру!

Мерехтить в очах безконечний шлях,
Гине; гине в сірій мраці слід по журавлях!
 Кличуть: кру! кру! кру!…

 


 
Як з Київа в Житомір…
 

Як з Київа в Житомір
Січовики манджали,
То рвалося серденько
Із горя і печали.

То краялось серденько
І билось до загину,
Бо в Київі покинув
Коханую дівчину.

А в серці наших стрільців
Була немов отрута,
Як їм з очей зникала
Ріка Дніпро — Славута.

Однак помимо цього,
Не тратили надії,
Що скоро знов побачуть
Золотоверхий Київ.