Сторінка:Генеральне слідство про маєтності Стародубського полку (1929).djvu/7

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
КАТЕРИНА ЛАЗАРЕВСЬКА.
Генеральне Слідство про маєтності Стародубського полку.

На книги генерального Слідства про маєтності, що утворилися як наслідок цього слідства переведеного по всій Гетьманщині 1729—1730 рр., перший, здається, звернув увагу М. Маркович, що зберіг у своїй архівній збірці п'ять книжок слідства про полки: Стародубський, Чернігівський, Ніженський, Переяславський і Прилуцький[1]. Трохи пізніше О. Лазаревський знайшов книги про Київський й Гадяцький полки, а так само чернову книгу про Стародубський полк[2]. Лазаревський-же перший зазначив в друку, що ці книги єсть джерело першорядного значіння для історії землеволодіння[3], й використовуючи їх для свойого „Описанія Старой Малороссіи“, вважав, що текст цих книжок треба надрукувати цілком. Шукаючи засобів виконати цей свій намір, він 1891 р. звернувся до „Коммиссіи для разбора древнихъ актовъ“ в Київі з пропозицією надрукувати Слідство про маєтності Чернігівського полку; Комісія одмовила на тій підставі, що вона друкує матеріяли тільки що-до Правобережжя. Тоді О. Лазаревський звернувся через Г. О. Милорадовича до „Черн. Губ. Вѣдомостей“, де й було надруковано 1892 р. це слідство. Але несприятливі умови друкування в провінціяльній газеті примусили надрукувати тільки першу частину слідства без документів; до цього автор не міг читати коректури, а тому ця частина Слідства вийшла з великою кількістю друкарських помилок; вийшла вона й окремою відбиткою (1892 р)[4].

За ініціятивою О. Лазаревського за видання цього пам'ятника взялися М. Василенко й В. Мякотін.

М. Василенко надрукував слідства тих полків, що були у Лазаревського: Київського в „Чтеніяхъ общ. Нестора Лѣтоп.“ 1892 р. VII кн. без документів і скорочено, і Гадяцького полку 189З р. в „Полтавскихъ губерн. Вѣд-стяхъ“, яке було надруковано з документами, але саме слідство скорочено[5].

 
  1. Опис. Стар. Малор., I, ст. IX, примітка.
  2. Ibid. і Записки Черн. губ. стат. ком., кн. II, ст. 56.
  3. Опис. Стар. Малор., I, ст. VI—IX
  4. Рецензія В. Мякотіна в Кіевской Стар., 1893 р., кн. 8.
  5. На ці 2 видання рецензія В. Мякотіна в „Кіев. Стар.“, 1894 р., кн. 4. Рецензент не погоджується з тим, що Василенко проминув в обох виданнях саме слідство 1730 р., вважаючи що воно „дословно“ повторюється в екстракті з слідства складеного од генеральної старшини — рецензент доводить, що відомості в цих двох частинах далеко не завсіди однакові. Крім того рецензент закидає Василенкові, що він не дотримується правопису оригінала-рукописа, хоча й зазначає потребу цього.