Сторінка:Генрік Понтоппідан. Із хат. 1899.pdf/25

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

А далеко на дорозї чула іще, як дитина кричала до неї.

Третьої днини вернув ся Семен з хрестом і труною, у якій лежала Ганна.

У недїлю похоронено її на згірю, на кладовищі. Богато людий йшло за похороном, а пан-отець промавляв горячо гарними словами зі сьвятого письма: »Ласка божа не знає границь«.