Цю сторінку схвалено
Я був надзвичайно вражений. Чи не я це голосно висловив свою думку?.. Я озирнувся. Французьке вікно, до якого я стояв спиною, було відчинене. Я метнувся до нього й визирнув у сад.
Там, вражені й перелякані не менше мене, стояли мій стрийний брат і моя жінка — бліда, з виплаканими очима. Вона тихо скрикнула.
— Я прийшла, — промовила вона: — я знала… знала…
Вона вхопилася за груди й захиталася. Я ступив наперед і вхопив її в обійми.
