Російська Революція для американських і европейських робітників є блискучим, яскравим прикладом, котрий мов живий стоїть перед їхніми очима. Той приклад є сам результатом розвитку імперіялізма, на тому прикладі робітники Західньої Европи можуть почерпнути науки, як повинно діяти, щоб єдности доробитись і перемоги допевнитись.
Ми розглянемо Російську Революцію, і появимо пролєтаріятові, щоб він побачив, як далеко може йти він за її прикладом і де муситиме він піти своїм шляхом[1].
Російський промисловий пролєтаріят дуже нечисленний в порівнянню з усім населенням імперії.
Велика маса російського населення складається з селян, між котрими є багацько дрібних фармерів та парубків. Убоге селянство творить більшість селянського населення.
Старий царат спирався на великих поміщиків, що складали в Росії велике орґанізоване тіло, а також на капіталістів великої промисловости, котра все ж таки, коли уважати на просторонь імперії, була хисткою підпорою. Обявилось, що царат не мав снаги видержати тягарь великої війни. Коли виявилось з яскравою очевідністю, що промисловости й транспорт не спромоглись упоратися з накладеним на них завданням, та коли з'явився голод, тоді його було завалено спільними зусиллями визчої та низчої буржуазії, середнього та бідного селянства і пролєтаріята. Оці ж верстви потому, спорудивши собі буржуазну Російську Республіку, спробували були й надалі по старому війну провадити.
Селянська партія, — соціялісти-революціонери, — реформісти й соціял-патріоти, — меншевики, — всі працювали разом плече о плече.
- ↑ Російська Революція є першою, де на чолі станули марксисти і яка одбувається згідно Марксовій теорії. Вчення анархистів, синдикалістів, реформістів і ніби-марксистів, як Каутський, об'явились у цій революції цілком зайвими.
