в Угорщині навіть саму пролєтарську клясу до керми радянської держави була приставила. А разом і на Україні революція перемогла, і, не зважаючи на всіх ворогів і всупереч світовому капіталу, сукупно з Росією нині Україна соціялістичний лад споруджує. Оттаке сталося зі світовою революцією. Тимчасом вона спинилася, але не може вона на довго на одному місці стояти, аж доки основні причини революції впливати не перестануть. Революція має свої ковбані, свої сугорби та яруги, котрі вона мусить переходити, та все ж далі знову мусить промежок рівної ходи наступити.
Та хоча в поглядах автора на загальну схему й немає помилок, а в оцінці й клясифікуванні ріжних ґруп капіталістичних держав і не бракує схематичної ясности й теоретичної точности, проте останні події останніх двох років нам де-що нове появили, на де-яку особливість звернули нам нашу увагу і нам треба тут і собі ці факти поправити згідно з життьовими змінами відносин.
Найважніщою поправкою треба вважати авторів спогляд на англо-американські відносини. В той час іще не було видко, якого характеру наберуть ті відносини між Америкою, Англією і Німеччиною. В ті часи вже була думка про можливість сутички між Англією та Америкою, але спільність інтересів у війні затемнила дійсні економічні інтереси американського виступу елєментом расових почувань англійської однаковости та гімнами свободам, які так співали в ті часи держави Згоди.
Тож і автор тоді, не передбачаючи характеру погрому Німеччини, помилився що до майбутнього розвитку міжнародньої боротьби. Там, де нині треба ставити проти Англії Америку, автор ставив проти Англо-Америки Німеччину.
Тепер, по останніх подіях, ми можемо з певністю, з непохитною ясністю підкреслити, що, одкнувши Германію на бік, як державу, що вже стратила свій важний характер в життю капіталістичного світу, ми маємо зовсім инший поділ земної кулі. З одного боку — американські Злучені Держави, а з другого боку Британська Імперія. Кожда з тих двох держав уявляє собою досконалу орґанізацію капіталістів у формі держави. Кожда з них має
