Сторінка:Гете. Фавст. пер. Д. Загула (1919).djvu/43

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 30 —

Обняв тебе, великий чоловіче!
Де та душа, шо світ в собі створила,
Носила і плекала, з радістю в очах
І з духами зрівнятися хотіла?
О, де той Фавст, що так мене благав,
Що всіми силами на мене напирав?
Це ти, — що подиху мого не переносиш,
Мов той червяк, — пощади просиш?
Ти боягуз, подоба червяка!
 Фавст: Я не вступлюсь тобі, палаюча примаро!
Це я! я Фавст! тобі під пару!
 Дух: У вирі дій,
 У Вихрі життя
 Я пливу, я лечу,
 І вічно тчу.
 Життя і смерть —
 Безмежне море;
 Сповняю вщерть
 Усі простори,
 Творю за шумливим варстатом часу,
І богові вбрання живе я несу.
 Фавст: Діяльний Духу, що в просторах вієш,
Тобі я рівний, близький я тобі!
 Дух: Ти рівний духові, якого розумієш,
А не мені! (Зникає.)
 Фавст (знесилений): Як? не тобі?
Кому ж?
Я, божества подоба —
І навіть не тобі? (Стук у двері.)
Так, знаю, — це прийшов мій помішник.
Пропало! рій прнвиддів дивних зник!
Мойому щастю перешкодив
Отсей сухий плазун природи.

Ваґнер в нічному халаті і клобуці з свічкою в руках. Фавст неохоче по-
вертається до нього.

 Ваґнер: Даруйте, я почув, як ви деклямували.
Напевне, грецьку драму прочитали?
А з цього й нам якась користь прибуде.
Сьогодня й це багато вже значить.
Я чув нераз, як говорили люде: —
«Комедіянт, той і попа навчить!»
 Фавст: Як тільки піп є сам комедіянтом,
Як це нераз буває поміж нас.
 Ваґнер: Як день-у-день сидиш за фоліянтом,
І бачиш світ на тиждень тільки раз,