Линуть у море.
Люблять простори
Хвилі веселі.
Вільні пташини
Ринуть за вітром,
Радісно дишуть
Чистим повітрям.
Хвилі колишуть
Острови сині.
В синім просторі
Радісні хори
Пісню про щастя
Ніжно співають,
Сонце вітають.
То розлетяться.
Хто куди знає.
Перші літають
В лузі та в гаї.
То понад гори,
Иньші черкають
Хвилі на морі.
Прагнуть на волі
Кращої долі.
Сонце та зорі
Радощі їх.
Мефістофель: Він спить! Отак, ви дітоньки в повітрю
Його заколихали певно й хитро.
За цей концерт я вдячний вам во вік.
Ти ще не пан над духами, о ні ще!
Солодким сном його окутайте щільніше.
Хай в морі мрій він спить на дні!
Щоби цей знак з порога зняти.
Потрібен зуб щура мені.
Та довго я не буду заклинати.
Он щур один біжить серед кімнати.
Владика жаб, щурів, мишей.
Блощиць і блох і мух, вушей
Тобі приказує сюди прилізти
І цей поріг як слід обгризти,
В тім місці, де засох олій —
Та ти вже тут, берись мерщій
За обовязок свій! Той кут заклятий
Як раз на канті, його потрібно зняти.
Ще раз! отак, чудово! —
Ну, Фавсте, спи! ми хутко побачимося знову!
Фавст (прокидаючись): Невжеж я в дурні знов пошився?
І так зникає всяких духів рій,
