сти і в державі, та вчать ся остоювати за свої права.
І в тім чи не найбільший хосен і користь для краю з заморської еміґрації!
Отже наші еміґранти, що повернуть до війнї до краю мусять про се тямити, що їх обовязком поширювати в своїй суспільности в краю всї ті ідеї, які вони пізнали в Америцї, та за які вони тут бороли ся.
Їх людським і народним обовязком буде научати в краю своїх про все то, що доброго і поступового вни в Америцї і в Канадї бачили і самі навчили ся.
А ті, що вже до краю не повернуть? Ті повинні мати се на увазї, що Америка чи Канада їх нова прибрана вітчина!
Отже памятаючи на своє походженє, на свою народність, та свій сьвятий обовязок попирати свій нарід у всїх його змаганях до волї і розвою, наші американські і канадійські поселенцї повинні постарати ся о горожаньство того краю, в якім думають стало і тревало жити.
Бо ставши горожанами Америки чи Канади, нетільки утвердять свою особисту позицію тут і перестануть бути чужими на землї, на якій думають свого віку дожити, але як горожани Злучених Держав ч Канади зможуть і для нашого українського народу в старім краю подати в неодній річи більшу і успішнїйшу поміч.
