Сторінка:Гоголь М. Вечори на хуторі біля Диканьки (1935).djvu/105

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

таких книжки. Гадав було окремо надрукувать її, та передумав. Адже я знаю вас: почнете сміятися з старого. Ні, не хочу! Довго, а може й зовсім не побачимося. Та що, адже вам однаково, хоч би й не було зовсім мене на світі. Мине рік, другий, — і з вас ніхто потім не згадає й не пожалкує за старим пасічником Рудим Паньком.