Сторінка:Гоголь М. Вечори на хуторі біля Диканьки (1935).djvu/31

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
 
VIII
 

…Піджав хвіст, мов собака,
Мов Каїн затрусивсь увесь,
Із носа потекла табака.

Котляревський, «Енеїда»

Жах скував усіх, хто був у хаті. Кум, з роззявленим ротом, скам'янів. Очі його витріщились, наче хотіли стрельнути, розчепірені пальці скорчились і нерухомо застигли в повітрі. Високий сміливець від непоборного страху підскочив аж під стелю і вдарився головою об перекладину; дошки посунулись, і попович з громом і тріском полетів на землю.

— Ай! ай! ай! — кричав один, повалившись на лаві і з страху дригаючи руками й ногами.

— Рятуйте! — репетував другий в розпачі, закрившись кожухом.

Кум, виведений із задубіння другим переляком, поліз, корчачись, під пелену своєї жінки. Високий сміливець заліз у піч, хоч який був вузький там отвір, і сам затулився заслінкою. А Черевик, наче облитий окропом, схопивши на голову горщик замість шапки, кинувся до дверей і мов несамовитий біг вулицями, не чуючи землі під собою: тільки втома заставила його трохи зменшити свій біг. Серце його калаталось, як ступа в млині, піт аж котився з нього. Знемігши, він уже ладен був упасти на землю, коли раптом уявилось йому, що ззаду хтось женеться за ним… Дух йому забило…

— Чорт! Чорт! — кричав він в нестямі, потроюючи сили, і швидко без пам'яті звалився на землю.

— Чорт! Чорт! — кричало слідом за ним, і він чув тільки, як щось із шумом гепнуло на нього. Тут притомність відлетіла від нього, і він, мов страшний жилець тісної домовини, лежав німий і нерухомий посеред дороги.