Сторінка:Гоголь М. Втрачена грамота (1936).pdf/26

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

посвятити хату, його жінці рівно через кожний рік, у той самий час, бувало таке диво, що танцюється, бувало, їй, та й годі. До чого не візьметься, а ноги витинають своєї — отак і пориває піти навприсядки.