Сторінка:Гоголь М. Одруження (1938).djvu/44

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Іван Павлович. Та що робити! Я хотів був уже просити генерала, щоб дозволив мені зватися Яєчницин, та свої відрадили: кажуть, буде скидатись на „собачий син“.

Жевакін. А це, проте, трапляється. В нас уся третя ескадра, всі офіцери й матроси, всі були з прекумедними прізвищами; всі були з такими прізвищами, що, бувало, покійник командир Олексій Іванович говорив: „Ну“, каже, „в моєї 3-ьої ескадри чорт на хрестинах був, чи що?“ Помийкін, Ярижкін, Перепреєв лейтенант, а один мічман, і навіть добрий мічман, був на прізвище просто Дірка. І капітан, бувало: „Ей, ти, Дірка, йди сюди!“ і, бувало, з нього завжди пожартує: „Ех, ти дірка отака!“ говорить, бувало, йому.

Чути в сінях дзвінок, Фьокла біжить через кімнату відчиняти.

Яєчниця. А, здраствуй, матінко!

Жевакін. Здраствуй, як ся маєш, серденько?

Онучкін. Здорові були, матінко, Фьокла Іванівна!

Фьокла (біжить похапцем). Спасибі, добродії, здорова, здорова! (Відчиняє двері, в сінях лунають голоси: Дома? — Дома. Потім кілька майже нечутних слів, на які Фьокла відповідає з досадою. Ач який!).