систему поміщицько-поліційної держави, яка породила всіх цих Сквознік-Дмухановських, Ноздрьових, Чічікових, Яєчниць, Хлестакових, Манілових, Плюшкіних, Кочкарьових.
Над „Одруженням“ Гоголь працював майже десять років, — відомі п'ять редакцій цієї комедії, — і закінчена вона була в 1842 році. Щодо тривалості роботи лише „Мертві душі“ і „Ревізор“ можна порівняти з „Одруженням“. Дедалі більше поглиблюючи образи комедії, звільняючи її від первісно наданого їй фарсово-комедійного характеру, Гоголь створив сатиричну комедію звичаїв, яка своїм юмором, мовою, характерами, „типовою вірністю натурі“ малює яскраві реалістичні образи далекого й жахливого минулого кріпосницької Росії.
Сценічна історія „Одруження“, хоч і не рясніє такими різноманітними і блискучими сторінками, як, наприклад, „Ревізор“, все ж дуже цікава, тим більше, що російський театр по суті не знає повноцінного спектаклю „Одруження“.
Через шість років після першої вистави „Ревізора“ за сезону 1842-43 року, в тому ж Александрінському театрі в Санкт-Петербурзі, відбувся і перший спектакль „Одруження“. Комедія була виставлена в бенефіс відомого актора І. І. Сосніцького, який виступив у ролі Кочкарьова, з участю знаменитого А. Є. Мартинова (Подкольосін) і Є. І. Гусевої (сваха).
