Почтмайстер (до глядачів). Ну, що за погань хлопчисько, вартоб його випороть різками і більш нічого!
Артем Пилипович (читає далі). „Опікун добродійних устан — стан“… (загикується).
Коробкин Чогож ви зупинились?
Артем Пилипович. Та якось неясно написано… а проте видно, що негідник.
Коробкин. Давайте сюди, я прочитаю! У мене, здається, ліпші очі. (Бере листа).
Артем Пилипович (не дає листа). Ні, ні, пострівайте! — оце місце можна пропустити, а там далі я вже розберу.
Коробкин. Давайте сюди, я вже знаю.
Артем Пилипович. Прочитать, я і сам прочитаю; далі, їй Богу, все виразно…
Почтмайстер. Ні, ні, все читайте, аджеж перше все читали.
Усі. Дайте, Артеме Пилиповичу, дайте листа. (До Коробкина). Читайте.
Артем Пилипович. Зараз! (Віддає листа). Нате, маєте… (закриває пальцем). Ось читайте звідсіля. (Всі приступають до нього).
Почтмайстер. Читайте, читайте! Дурниця! все читайте!
Коробкин (читає). „Опікун добродійних установ — Земляника — справжня свиня в ярмурці“.
Артем Пилипович (до глядачів). Зовсім не дотепно. „Свиня в ярмурці“! Де, коли свиня буває в ярмурці?
Коробкин (читає далі). „Директор школи просяк наскрізь цибулею“.
Лука Лукич (до глядачів). Їй же Богу, і з роду цибулі в рот не брав.
Амос Федорович (на бік). Слава Богу, що хоч про мене нічого нема!
Коробкин (читає). „Суддя“…
Амос Федорович. Ось тобі й на!.. (Голосно). Панове, я так думаю, що лист за довгий… Ну його к бісу, таку гидоту читать!
