все життє, що все, що добуду на війнї, дїлити му з вами на половину.
— О, не можна, любий пане, не можна! — промовив, зітхнувши, Янкіль.
— Нї, не можна! — промовив і другий Жид.
Всї три Жиди переглянулись по собі.
— А якби спробувати? — промовив боязко третїй, поглядаючи на тих двох. — Може Бог поможе.
Всї три Жиди зашварготїли по нїмецьки. Бульба, хоч і як напружував своє вухо, нїчого не міг розібрати; він чув тільки дуже часто слово ”Мардохай“, і більш нїчого.
— Слухайте, пане! — промовив Янкіль. Треба порадити ся з таким чоловіком, з таким, якого ще й на світї нїколи не було. Уй, уй, то такий мудрий, як Соломон, і коли він нїчого не вдїє, то вже нїхто на світї не вдїє. Сидїть тут; ось ключі, не пускайте нїкого!
Жиди вийшли на вулицю.
Тарас запер двері і дивив ся в маленьке віконечко на ту брудну жидівську вулицю. Три Жиди зупинились насеред вулицї й почали розмовляти досить з запалом; до них пристав швидко четвертий, нарештї пятий. Він чув знову: „Мардохай, Мардохай”. Жиди все поглядали в один бік вулицї: нарештї в кінцї і зза дрантивої хатини з'явилась нога в жидівськім патинку і майнули поли кафта-
