у їх коний. Трафляло ся, що королївські воєводи, які досї славились удачами на війнї, пробували лучити свої сили й стати грудь на грудь проти Запорожцїв. От тогдї більше всього випрубовували свої сили молоді козаки, що цурались грабежі, зиску і безборонного ворога, а палали бажаннєм показати себе перед старими, поміряти ся з метким, чванливим Ляхом, що пишав ся на гордовитім конї, розспустивши на вітрі вильоти контуша. Радїсна була наука; вже вони здобули собі богато зброї, дорогих шабель і рушниць. За один місяць повиростали й зовсїм змінились; недавно то були пташата в моху, а тепер стали мужами; черти їхнього лиця, в яких ще недавно було видно якусь молодечу мягкість, стали грізні і могучі. А старому Тарасови любо було дивити ся, як оба сини його були в боях найперші. Остапови, здавало ся, вже з роду судив ся вояцький шлях і талан до військового дїла. Нїраз не стративши холодної розваги і не збентежившись нїякою пригодою, він з спокоєм, що був майже неприродний у двайцятьдволїтного хлопця, в одну мить міг зміркувати всю небезпеку і в туж мить найти спосіб, викрутитись від неї і викрутитись так, щоб тим певнїйше доконати її. Вже-тепер з його певних рухів можна було вгадати будущого отамана. Могучою силою дихало все
