повітря чорну землю. Ухопив себе за волосся французький інженер, бачачи таку невправність, і сам заходився націлювати гармати, не вважаючи на те, що безперестану жарили й сипали кулями козаки.
Тарас бачив ще здалека, що лихо буде всьому Незамайківському й Стебліківському куреням, і скрикнув гучно: — Вибирайтеся мерщій зза возів і сідай всяк на коня! — Та не встигли б зробити ні того, ні того козаки, коли б Остап не вдарив у саму середину: вибив запали у шістьох гармашів; у чотирьох тільки не міг вибити: відігнали його назад ляхи. А тим часом іноземний капітан сам взяв у руку запал, щоб пальнути з величезної гармати, якої ніхто з козаків не бачив доти. Страшно дивилася вона широкою пащею, і тисяча смертей виглядала звідти. І як гримнула вона, а за нею слідом три інших, чотири рази потрясши глухо-відгомінну землю, — багато завдали вони горя! Не по одному козакові заридає стара мати, б'ючи себе кістлявими руками в старі перса; не одна зостанеться вдова в Глухові, Немирові, Чернігові й інших містах. Буде, сердешна, вибігати щодня на базар, хапаючись за всіх прохожих, розпізнаючи кожного з них в очі,
