нувшись з курінними: — є ще порох у порохівницях? чи не ослабла козацька сила? чи не гнуться козаки?
— Є ще, батьку, порох у порохівницях; не ослабла ще козацька сила; ще не гнуться козаки!
І наперли сильно козаки: зовсім змішали всі ряди. Низькорослий полковник ударив на збір і звелів викинути вісім мальованих хоругов, щоб зібрати своїх, розсипаних далеко по всьому полю. Усі бігли ляхи до хоругов; та не встигли вони ще вистроїтися, як уже курінний отаман Кукубенко вдарив знову із своїми незамайківцями в середину і напав прямо на товстопузого полковника. Не видержав полковник і, повернувши коня, пустився навскач; а Кукубенко далеко гнав його через усе поле, не давши йому з'єднатися з полком. Побачивши те з бокового куреня, Степан Гуска пустився йому навперейми з арканом у руці, пригнувши голову до кінської шиї, і, вибравши час, з одного разу накинув аркан йому на шию: весь посинів полковник, ухопившись за мотуз обома руками і силкуючись розірвати його, але вже дужий розмах загнав йому в самий живіт погибельний спис. Там і зостався він, пришитий до землі. Та не
