сонця, віконця, ланський, на мислі і т. д. (хоч вимовляється сьлід, сьвіт, сьміх, соньця, віконьця і т. д).
Тільки після приголосної л, що стоїть перед м'якою приголосною, треба писати ь: пальця, закальцю, на смальці, польський, сільський і т. д.
Між двома л не ставиться ь: лляти, ллється, Ілля, гілля, і т. д.
§ 2. Знак ь пишемо в закінченнях: -енько, -енька, -нько, -онька, -енький, -есенький, -ісінький, -ський. Напр. козач-енько, руч-енька, сокол-онько, голов-онька, мил-енький, біл-есенький, біл-ісінький, шев-ський, пан-ський і т. д.
Увага. Треба відріжняти закінчення: -енько і -енко. Закінчення -енько вживаємо в пестливих формах (козаченько, серденько, батенько), а -енко як у власних іменнях, так і звичайних вказує на походження: Шевченко (шевців син), Коваленко (ковалів син), Стороженко, Грінченко, Кухаренко; княженко (князів син), удовенко (вдовин син).
§ 3. Знак ь ставимо після л перед закінченнями: -чик, -щина,- шина, -ство, -ший, -ський: пальчик, бувальщина, вільшина, начальство, недбальство, більший, польський.
§ 4. Перед шиплячими звуками н не м'якчимо: менший, тонший, кінчик, панщина, ганчірка, віншувати.
§ 5. Знак ь завжди пишемо в закінченні -ець: кравець, гребінець, хлопець, палець, горобець, молодець і т. д.
Увага: При одмінюванні слів на -ець перед ц не треба писати ь: гребінця, кінця, на кінці, отця, молодця і т. д.
190
