слово, то ся пишемо тоді окремо: як ся маєш, сховав-би ся і т. д.
1. Приіменники (без, до, з, над, при, у і т. д.) з речівниками, прикметниками, заіменниками і числівниками звичайно пишемо окремо: до порога, до хати, у нього, з добрим, з двома, без трьох і т. д.
2. Приіменники з дієсловами завжди пишемо вкупі: зробити, розсипати, обкопати, підняти, приїхати і т. д.
3. Приіменник з (а не с) пишемо у всіх випадках, коли він вживається окремо, цеб-то коли з не є приставка (префікс): з батьком, з мамою, з тобою, з хати, з серпом і т. д.
4. Приросток (префікс) з (або із) перед глухими: к, т, п, х змінює своє з на с: сказати, струсити, спитати, схід; перед усіма иншими приголосними приросток з (чи із) не змінюється; збити, звести, згодом, зжалитися, змалку, зсипати, зсунути, зчарувати, зчистити, зцілити, зшивати, зшиток і т. д.
5. Приростки роз і без ніколи не міняють свого з на с: 1) розбити, роздати; розказати, розкидати, розпад, розправа, розсвіт, розстеляти, розцвітати і т, д; 2) безвинний, безперечний, безпросвітний, безсоромний, безчуття і т. д.
6. Складні приіменники пишемо через розділку: з-за, із-за, з-під, по-за, по-над, по-під, по-при; з-по-під, з-по-над, з-по-за і т. д.
1. Аби, де в прислівниках пишемо через розділку: 1) аби-де. аби-коли, аби-куди; аби-то, аби-як
205
