нашого містечка оповідає, що на місці поміж нинішнім Зеленчом і Семенівським лісом оснували грецькі переселенці, що прийшли з Дакії місцевість „Тріфульон“, від якої й мала б виводитися назва „Теребовль“.
Більш одначе правдоподібним здається, що назва міста утворена славянськими основниками оселі, які найшовши тут пригоже для поселення місце, були примушені „теребити“ віковічні праліси, від чого й прозвано місцевість „Теребовль“.
Славяне, а відтак Русичі не були першими поселенцями на місці нинішньої Теребовлі. Її околиці були заселені давним давно, в так званих „доісторичних“ часах, про які, замісць писаних книг, говорять нам збережені під поверхнею землі останки тогочасного життя та побуту.
За недостачею правильних розкопок, припадкові нахідки, з нагоди ріжних земляних робіт, добули на території Теребовлі чимало слідів її доісторичного життя. І так при будові залізничого шляху, біля нинішньої рампи відкрито чотири підземні сховки на збіжжа, викопані в природній верстві глини і засклеплені. Зерно переховуване в тих доісторичних „шпіхлірах“ виявилося мішаним з татаркою просом. Недалеко відтіля найдено гроби з останками людських кістяків, а при них глиняну і скляну посуду, відому з могил римської доби в Городниці над Дністром. На жаль робітники побили посуду і тільки непомітні її шматки опинилися в збірці Ольпінського в Теребовлі. В дальшому сусідстві тих могил з кістяками найдено могили з темними, поливяними попільницями, в яких збережено спалені останки похованих тут небіжчиків. Дві мисочки і стовчений збанок з тої нахідки, зберігаються в музеї Дідушицьких у Львові. В тому ж музею перехо-
