мало не 5000. В давнину був Буськ чисто українським містом з дуже непомітною примішкою Жидів та латинників. З часом одначе змінилися відносини в нашу наглядну некористь.
Назву міста, яке має навіть у свойому гербі бузька, виводять від цеї довгоногої птахи, але в дійсности походить вона від ріки Буга, про що свідчить староукраїнська вимова тої назви „Бужеськ“, а згодом „Бужськ“. Стара лєґенда оповідає, що коли князь Давид Ігоревич, загрожений князем Володарем Перемиським, задумав укріпити окраїни свойого князівства, то обїздив їх, шукаючи місць, пригожих на заложення кріпостей.
Спинившися в одному місці серед лісів над Бугом, побачив бузька, який, покружлявши в повітрі, опустився недалеко серед ліса. Князь з дружиною відшукав те місце, на якому найшов монастир і двох василіянських черців у ньому. Князеві подобалася місцевість, на якій небаром став княжий терем, церква та боярські хороми. Є це, очевидно, лєґенда, позбавлена історичної стійности, дороблена до назви місцевости не без того може, що авторами її були василіяне, в той спосіб хотіли уґрунтувати свою стару традицію й права до посілостей в Буську.
В перве згадується наш Бужеськ у літописові під 1098 р., коли під його стінами став Володар Перемиський з військом, що йшло визволяти осліпленого князя Василька Теребовельського, якого Давид Ігоревич вязнив у Володимирі. Тоді то город був примушений до здачі, Давид Ігоревич пішов на згоду, а Василько Теребовель-
