збереглося до нас усього лиш: парохіяльна церква св. Миколи в Старому місті (нинішній деревл. будинок з XVIII. в.) та ц. св. Пятниць на Довгій стороні (будинок теж деревляний з XVIII. в.) та ц. св. Онуфрія на Волянах (деревл.). Нема вже тут Богоявленської церкви, яку заклав Давид Ігоревич, та двох василіянських монастирів, мужеського й жіночого. Мужеський монастир св. Онуфрія в Буську сягав своїми традиціями в глибину княжої доби, але знищений в 1654 р. був перенесений до Волі Деревлянської. Згодом в 1661 р. Митрополит Київський Діонисій Балабан обновив духовні права бузецького монастиря, для якого відбудовано св. Онуфрівську церкву, але це вже була аж до 1784 р. тільки експозитура деревлянського монастиря. Церковцю обслуговував заєдно один монах деревлянського монастиря, поки останнього не знесено, в слід за чим св. Онуфріївська церква була якийсь час парохіяльною. Церква св. Онуфрія на Волянах, наділена в 1776 р. ґрунтом і сіножатями, стоїть в тіни велитенського (по традиції — тисячелітнього) дуба, в якого дуплі построєно в 1864 р. капличку св. Онуфрія. На одвірку царських врат зберігся напис: „Року Божія 
(1645) Григорій маляръ сницеръ самъ“…
Дівочий васил. монастир стояв на Підзамчу. В 1602 р. вивінував його І. Станислав Тарновський. До 1776 р. проживало в ньому дві черниці, по яких смерти їх церковцю розібрано, а храмову ікону й церковну обстанову перенесено до парохіяльної церкви св. Миколи. На місці монастиря збереглися нагробники черниць.
