Одначе Колєнда мусів бувати в Сокалі й раніще, про що свідчить звідомлення нунція кардинала Марасконті до папи Клима I. з 1671 р. Марасконті пише: „Властива столиця митрополита повинна бути в Київі, бо він є заразом архиепископом київським і галицьким. Але що Київ зайняли москалі-схизматики а Галич підупав, треба би його столицю перенести до Львова. Та не маючи до тепер властивої столиці, (Гавриїл Колєнда) перемешкує в Сокалі, де є визначна архимандрія Василіян“. (Relacye Nuncyuszów T. II. ст. 410). Відомости, як бачимо, суперечні. В одному місці говориться про убожество сокальського монастиря, який доводилося львівській Савропиґії підпомагати церковними книгами, а на иньшому місті говориться аж про архимандрію.
Прослідити історію сокальських Василіян моглоб бути вдячним завданням для дослідника української культури.
Є навіть познаки, що в Сокалі, кромі мужеського монастиря, був і жіночий.
В городиському помянику (в кристинопільській бібліотеці) є записка: „а се упис інокині Пелагії з Сокаля…“
Безсумнівним жемчугом традиції й мистецької старовини українського Сокаля, є його мурована церква св. Миколи.
На жаль, ні її історична ні мистецька інність ніким досі непросліджені. А шкода. Бо ця невеличка церковця, побудована на
