Промінь світла, забарвленого крівавим відблеском братовбивчої боротьби, кидає на культурно національний рук українського Сокаля XVI—XVII в. історія боротьби за і проти унії.
На долю нашого міста припала м. ин. історична подія, якої наслідки заважили на цілій пізнішій історії України.
В 1594 р. відбулася в сокальській церкві св. Миколи вступна нарада українських церковних гієрархів з перемиським владикою Копистинським на чолі, про унію з Римом, яку рік згодом підписали деякі владики в Бересті. Сокаль і Сокальщина не приєдналися тоді до унії, але коли в 1596 р. приняв унію холмський владика, якому підлягала Белзщина, почалися для Сокаля страшні, озарені полумям пожеж й обагрені кровю, дні внутрішньої боротьби. Розгоряється вона щойно в 30-их роках XVII в., але її руйнуючі первопочини відчуваються вже з кінця XVI в.
До старань польських королів над піднесенням міста раз-у-раз руйнованого татарськими наскоками, слід причислити многоважний для міста привілей короля Жигмонта III. з 1607 р. про право складу руської соли, з якого, в нормальних умовах, могло місто тягти велитенські зиски.
В парі з королівськими привілеями й наданнями, що мали на меті закріпити безпеченство й добробут католицького міщанства, яке заєдно було готове до оборони держав-
