Сторінка:Грама́тка (1857).djvu/13

Матеріал з Вікіджерел
Сталася проблема з вичиткою цієї сторінки
— 7 —
ПРАВИЛА ДЛЯ УЧИ́ТЕЛЯ.

1) У на́шій мо́ві бу́ква Г и́ногді вимовля́етця тве́рдо, отъ якъ у слові га́нокъ, або́ гузь; то въ таки́хъ случа́яхъ тре́ба писа́ти Лати́нську бу́кву вели́ку G, або́ малу́ g, и́менно — gа́нокъ, gузъ, Gа́нжа Андибе́ръ.

2) Бу́ква Ы въ на́шій мо́ві ли́шня, бо въ насъ не говорять такъ тве́рдо, якъ Моско́вські лю́де, ты, вы, мы, або́ столы, бабы, а мя́кше; тимъ и дово́лі зъ насъ бу́кви И для вся́кого тако́го сло́ва, якъ крини́ця, капли́ця, и дово́лі бу́кви І для вся́кого тако́го сло́ва, якъ жінка, сіно. Бу́ква жъ Ы поста́влена въ а́збуці тілько на те, що вона́ есть у Церко́внихъ кни́гахъ, а зати́мъ и въ старосвітському письмі.

3) Бу́ква Е вымовля́етця въ насъ тве́рдо въ слова́хъ не́бо, тебе́, а въ слова́хъ корінне, ща́сте мя́кше; то слова́ си́і й пи́шутся для сёго отта́къ: коріннє, ща́стє.

4) Бу́кви Ѣ у насъ у мо́ві не чутно́, а на-місто іі́ вимовля́етця І. Тутъ же вона́ въ а́збуці оста́влена ра́ди Церко́вного язи́ка.